Україна збирається годувати світ – інтерв’ю Лариси Бондарєвої

Журнал «Business Ukraine», випуск №9, 2018

Прогноз агробізнесу на 2019 рік: українські агрокомпанії сфокусувалися на посиленні своєї присутності на ринках Африки та Азії  

В цьому календарному році сільськогосподарський сектор України експортує продукцію на суму 18 млрд доларів США. Якщо це станеться, то ця цифра буде новим рекордом для галузі, яка відіграє дедалі важливішу роль в українській економіці і домінуючу в міжнародній торгівлі країни. Сьогодні сільськогосподарська галузь становить близько 17% ВВП України. Багато експертів очікують, що вона може зайняти ще більшу частку національної економіки завдяки розширенню міжнародних горизонтів, а також підвищенню ефективності інновацій в Україні, які сприяють її зростанню.

Навряд чи є більш слушний час для такого підйому агробізнесу. Коли населення планети зростає швидкими темпами, піднімаючи тим самим питання забезпечення їжею на перше місце порядку денного, виявляється, що Україна як осередок сільськогосподарського виробництва має ідеальне розташування, аби виграти від зростаючого попиту на продукти харчування у світі. Відтепер багато чого залежатиме від здатності українського агробізнесу реагувати на виклики, пов’язані з потребою в модернізації виробництва, а також відповідати логістичним і законодавчим вимогам, передбаченим глобальною експансією. Як бачимо, ці питання домінуватимуть в агросекторі в 2019 році.   

ЄС, Азія та Африка

Географія сільськогосподарського експорту України вже відображає зміну пріоритетів у сфері торгівлі за останні кілька років. Більшу частину пострадянського періоду міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією була непохитно зосереджена на країнах колишнього СРСР. Але зараз ситуація змінилася: Індія має усі шанси стати країною-імпортером української агропродукції № 1 в 2018 році. За перші дев’ять місяців цього року, Індія імпортувала з України сільськогосподарської продукції на суму 1,4 млрд доларів США, або більше 10% від усього експорту, тоді як країни Азії у сукупності дають 44% українського експорту сільськогосподарської продукції, а ЄС – 31,5%. У розрізі окремих країн, Нідерланди, Китай, Єгипет, Іспанія, Туреччина та Італія, як основні напрями українського експорту агропродукції, зараз знаходяться позаду Індії, що відображає диверсифікацію останніх років.  

Лариса Бондарева, заступник Голови Правління Креді Агріколь Банку, вважає, що цей тренд зберігатиметься і в 2019 році, оскільки український агробізнес має намір закріпити свої існуючі позиції і вийти на нові світові ринки. «В 2019 році українські сільськогосподарські компанії продовжуватимуть вивчати кон’юнктуру потенційних ринків Азії», – коментує вона. «Індія залишиться ключовим напрямом експорту для України, але ми також спостерігатимемо зростання значущості ринків таких країн, як Індонезія та Єгипет».  

Пані Бондарева визначає країни Африки на південь від Сахари як потенційний фокус, наводячи Ефіопію як приклад африканського ринку, що дуже швидко розвивається і має величезний потенціал для українських експортерів. Будучи одним із регіонів із найвищими темпами зростання населення і розвитку економіки, це дійсно має сенс. Мета полягає не просто в експортуванні сировини – багато українських компаній вивчають можливості відкриття для себе нових ринків для готових товарів. «Все більше і більше українських сільськогосподарських підприємств придивляються до країн Африки на південь від Сахари і вивчають шляхи для експорту як готових товарів, так і основних сировинних товарів», – коментує пані Бондарєва. Вона вважає, що може знадобитися значна сила переконання, адже за її словами, багато потенційних африканських партнерів так само зацікавлені у відкритті своїх власних об’єктів з виробництва і переробки у пункті прибуття, аби захистити свої внутрішні ринки та виробляти продукцію із доданою вартістю.

Експорт готових товарів 

За словами пані Бондарєвої, найбільш характерною особливістю українського сільськогосподарського ринку в 2019 році буде акцент на товари із доданою вартістю. Традиційне зосередження України на експорті сировинних товарів означало, що країні не вдалося скористатися потенційно набагато більшими джерелами доходів від готової до використання продукції. Натомість, далі у ланцюгу виробництва вони зазвичай отримували найбільші норми прибутку, часто у кілька разів більші ніж доходи, які отримує перша ланка ланцюга виробництва в Україні. Це призводить до того, що розширення потужностей задля створення продукції доданої вартості стає найголовнішим пріоритетом для багатьох українських агрокомпаній.    

До недавнього часу потреба у значних інвестиціях в нові виробничі об’єкти та обмеження, накладені більш суворим законодавством, що регулює товарну продукцію, разом стримували багатьох українських експортерів від роботи у такому напряму. Проте, здається, зараз ця ситуація змінюється через відкриття ринків ЄС та розширення світових горизонтів, що заохочує українські сільськогосподарські компанії шукати шляхи збільшення експорту. «Ми спостерігаємо зростаючу кількість запитів від наших колег з Credit Agricole в Італії та Франції щодо надання фінансової підтримки українським компаніям, які хочуть придбати виробниче обладнання», – коментує пані Бондарєва. «Ще зарано говорити про стрімкий розвиток ринку, але серед українських сільськогосподарських компаній існує чіткий тренд – пошук нових можливостей для експорту готових товарів. Компанії інвестують в обладнання, у професійну підготовку та навчання своїх співробітників. Це потребує значних коштів, але у той же час ставить їх в один ряд із провідними гравцями міжнародного ринку і відкриває колосальні перспективи на майбутнє».  

Модернізація інфраструктури 

Український експорт сільськогосподарської продукції, чи то із доданою вартістю, чи ні, все ще повинен вийти на міжнародні ринки. В останні роки, зростаючі обсяги експорту продемонстрували неефективність, недостатність і, часто, застарілість української сільськогосподарської інфраструктури. Зокрема, залізничні вантажоперевезення в Україні виявилися нездатними впоратися із такою великою кількістю врожаїв, а виробники були у відчаї через неможливість доставити товар на міжнародні ринки, які на нього очікують.   

Багато представників агробізнесу України відреагували на ці проблеми й інвестували у власні парки вагонів, кількість яких часто нараховує сотні одиниць. Пані Бондарєва вважає, що створення компаніями власних вагонних парків триватиме й у 2019 році, так само як і паралельні вимоги про надання приватному сектору права купувати та експлуатувати локомотиви. Головною перешкодою будуть потенційні втрати прибутку державною залізничною компанією, яка наразі є провайдером-монополістом і використовує доходи від вантажних перевезень для покриття витрат, яких зазнають пасажирські перевезення в Україні. Це створює потужний стимул не допустити використання агрокомпаніями своїх локомотивів, але тиск в цьому напряму, вірогідно, зростатиме протягом наступних років через масштаб можливих втрат та важливу стратегічну роль сільськогосподарської галузі в загальній економіці України.

Пані Бондарєва переконана, що сільськогосподарська інфраструктура в цілому залишатиметься одним із ключових інвестиційних секторів України в 2019 році. Слід зазначити, що за останні п’ять років більшість інвестиційних проектів, вартість яких сягає дев’ятизначних сум у доларах США, були проектами з різного роду модернізації сільськогосподарської інфраструктури. Українські та міжнародні інвестори демонструють бажання фінансувати великі ініціативи, включаючи переробні заводи, реконструкції портів та збільшення вантажомісткості. На думку пані Лариси, це залишатиметься довготривалим фокусом та об’єктом особливої зацікавленості з боку таких міжнародних партнерів, як Китай, що засвідчив своє бажання інвестувати в інфраструктуру.  

Інновації в агро-технологіях 

У той час, коли агробізнес покращив результати і впорядкував логістичні питання щодо транспортування вантажів на експортні ринки по всьому світу, використання нових технологій стає дедалі характернішою рисою галузі в Україні. ІТ сектор в Україні, який зараз переживає підйом, знаходить привабливу сферу застосування – сільськогосподарську галузь, і така очевидна синергія між двома індустріями дає колосальні можливості для інновацій. Пані Бондарєва вважає, що рівень сприйняття нових технологій з боку агропромислової галузі посилює природні переваги, створені традиційно потужним технологічним сектором України. «Майже всі великі сільськогосподарські компанії в країні застосовують агротехнологічні інструменти для виконання таких завдань, як спостереження за погодою та характеристиками ґрунту, і я бачу, що цього недостатньо. Українські агро компанії довели, що вони швидко сприймають і з ентузіазмом адаптують досягнення у сфері агро технологій, а також готовність інвестувати».

Пані Бондарєва каже, що підтримка розвитку сегменту агро технологій в Україні буде однією зі стратегічних цілей Креді Агріколь Банку на 2019 рік. На її думку, це один із способів наблизити українську сільськогосподарську галузь ближче до мети – ролі лідера в глобальній продовольчій безпеці. «Україна досі потерпає від багатьох неефективних питань, пов’язаних із методами ведення сільського господарства», – коментує вона. «Розширюючи знання в області агро технологій, галузь матиме шанс закрити прогалину».