Меню
UA
0 800 30 5555 Для дзвінків по Україні
0 800 30 5555 Для дзвінків по Україні
+38 044 495 22 77 Для міжнародних дзвінків
Про банк
i-Bank
Інтернет-банкінг
Інтернет-банкінг
приватним клієнтам
Вхід Реєстрація
корпоративним клієнтам
Вхід Реєстрація
Бонусна Програма MasterCard® Rewards
Каталог подарунків World MasterCard

Жан Жак Ерве, Радник Правління з питань сільського господарства в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про роботу банків з аграрним сектором

10 Вересня 2013

Банкір має добре розуміти, що таке доїльний апарат і плуг, вважає Жан-Жак Ерве. Інакше він не зможе працювати в аграрному секторі.

Жан-Жак Ерве — академік Академій аграрних наук Франції, Росії та України, радник Правління зі питань сільського господарства групи Credit Agricole (Франція). Агроном за фахом, працює протягом останніх п’ятнадцяти років у країнах СНД. Був радником із сільськогосподарських питань при українському уряді. Автор книги про сільське господарство Росії «Від колгоспу до гіпермаркету» (2007). У своєму інтерв’ю газеті «АгроМаркет» Жан-Жак Ерве розповів про проблеми, з якими стикаються банки під час роботи з аграрним сектором.

Пане Ерве, наскільки важко банку завоювати довіру українського сільгоспвиробника?

Раніше я працював радником міністра сільського господарства України, організовував зустрічі з представниками французьких банків, зокрема з Філіпом Гідезом, який на той час півтора року був директором Crйdit Agricole. У розмові з міністром Філіп підсумував, що звичайні банки не дуже добре розуміють специфіку сільського господарства. Тоді ми домовилися, що я допоможу Crйdit Agricole в Україні покращити розуміння сільгоспвиробництва.
Розпочали ми з навчання персоналу 207 українських відділень Crйdit Agricole, вивозили їх на поля, на ферми. Раніше деякі банківські працівники навіть не знали, що таке плуг чи доїльний апарат. А як можна в такому разі давати кредити агросектору? Адже головне питання для банку: чи зможе клієнт погасити кредит? Друге за важливістю питання: як можна зменшити ризики не лише для нас, а й для наших клієнтів, бо інколи вони вимагають більший кредит, ніж можуть нормально використати.
У результаті польових досліджень та опитування власників господарств ми отримали хорошу базу для визначення потенціалу наших клієнтів. Ми й зараз вивчаємо, як підприємства розподіляють свій земельний банк на інтенсивну та неінтенсивну частини. Якщо середній врожай у країні нижчий, ніж можна очікувати — це тому, що не всі підприємства мають достатньо фінансових ресурсів для інтенсифікації виробництва. Нас дуже цікавить, чому одне підприємство може збільшувати врожайність, а інше — ні.
Ключовими у цьому процесі ми вважаємо партнерства, тобто те, кому підприємство продає своє зерно, молоко, фрукти, у кого закуповує засоби виробництва — добрива, насіння і таке інше. Ми допомагаємо налагоджувати довгострокові відносини між партнерами і підтримуємо формування довіри між людьми. Бо без довіри не буде нічого. На жаль, ми дуже добре розуміємо, що українські фермери з обережністю ставляться до банків і страхових компаній. Тому намагаємося крок за кроком показувати, що з нами можна працювати спокійно.

А наскільки велика довіра з боку банків до аграрних компаній?

Ми інколи сумніваємося у тому, чи можна довіряти офіційним документам. Якщо подивитися на загальну статистику, то дуже вражає, що собівартість скрізь однакова. Але це неможливо, тому що собівартість залежить від прийняття рішень на місці. Вона скрізь різна, і ми це знаємо; вона відрізняється і по Україні, і по Франції також. Є люди, які можуть виробляти свиней по 15 грн за кг живої ваги, а є такі, що не можуть менше ніж за 22—23. Кому ми відкриємо кредит без сумніву? Звичайно, першим. А других будемо уважно розглядати. Ми не скажемо фермеру просто «ні»: навіть якщо контракт не буде підписано, ми пояснимо йому висновки, зроблені при оцінюванні його виробництва експертами. Ми скажемо: «Розумієте, нам здається, що якби ви краще відремонтували ваші будівлі, вентиляцію, то краще б контролювали ріст ваших свиней. Як ви плануєте поліпшувати своє виробництво у рамках сьогоднішньої економіки? Ви не можете будувати з нуля, ви не можете вкладати гроші, але крок вперед можливий».
Інколи такі пояснення дуже корисні, після них з’являються результати. Є люди, з якими ми зустрічалися потім знову, за підсумками виконання наших рекомендацій.
Погано, що в Україні немає кваліфікованої консультаційної служби. Адже люди намагаються думати, дискутують, шукають інформацію в інтернеті. Це дуже важливий момент. Мені дуже подобається, коли у виробників є апетит до покращення, до практичних знань. Як я можу зменшити собівартість виробництва літра молока? Кілограма м’яса? Як я можу покращити виробництво зерна? Як я можу збільшити врожайність до шести тонн? Або залишитися на п’яти тоннах, але зменшити собівартість? Маржа може виявитися кращою на базі п’яти тонн, ніж на базі шести тонн — це потрібно дивитися і тестувати. І якщо ми розуміємо, що підприємства думають про покращення, то це стає першим фундаментом довіри.

Які перспективи в українських аграріїв щодо одержання довгострокових кредитів?

Якщо говорити про довгострокові кредити в гривнях, років на 10, то хто може передбачити ставки в гривні через 10 років? Як можна врахувати ризик девальвації, ризик валютної еволюції тощо? Тому підприємства в Україні можна поділити на дві категорії: перша — компанії, які мають зареєстрований капітал за кордоном, у Лондоні чи Люксембурзі: вони можуть знайти довгострокові фінансові ресурси в іноземній валюті; друга категорія — це всі інші компанії з обмеженим доступом на міжнародні ринки капіталу.
Експортерам, які мають валютну виручку, ми здебільшого надаємо кредити у валюті, бо вони майже удвічі дешевші. Для середнього бізнесу ситуація складніша, бо середні виробники або не експортують, або мало експортують продукцію, а тому можуть отримати кредит лише в гривнях.
Дуже проблемним є кредитування виробництва молока та м’яса, бо в нього треба вкласти багато грошей задовго до того, як компанія отримає результат. Тому слід урахувати період погашення, і в цей період господарство має стабільно отримувати гроші від продажу продукції. А зараз це складно, бо ціни на молоко коливаються від 2 грн/л влітку до 5 грн/л взимку. Фактор нестабільності гальмує молочні проекти. Але ми стараємося вирішувати це в рамках партнерств.
Для просування довгострокових продуктів важливо мати змогу користуватися біржовими інструментами. Цього року ми організували зустріч наших українських клієнтів з експертами OECD (Organisation for Economic Co-operation and Development, Організація економічного співробітництва та розвитку). А два роки тому налагодили контакти з Euronext і пояснювали нашим клієнтам, як працюють ф’ючерсні інструменти продажу. Їм цікаво. На жаль, ми не можемо зараз в Україні для 100% підприємств без закордонного капіталу пропонувати використання ф’ючерсних інструментів, але віримо, що можливості для цього скоро з’являться.
 

Версія для друку